Історик, літературознавець, публіцист, поет, активний діяч УНР. Так в Енциклопедії Сучасної України написано про Романа Степановича Бжеського (23.03.1894 – 04.04.1982). Сьогодні в Україні вже перевидано низку його історичних і публіцистичних творів.

Народився у Чернігові. В студентські роки був активним членом таємної молодіжної організації «Братство самостійників», до якої належали Павло Тичина, Василь Елланський та інші..З початком національної революції 1917 року Роман Бжеський кинувся у вир політичної боротьби. Допомагав у Чернігові організовувати полк ім. П.Дорошенка, від Української Центральної Ради був уповноваженим організовувати державне життя на Чернігівщині і Вінничині. Після окупації України червоними полками Муравйова воював у лавах УСС та із зброєю в руках захищав українську владу у Києві. В цей період він знайомиться із Маргаритою Боно, яка на той час проживала у Києві. Маргарита закінчила Київську консерваторію, працювала в оперному театрі, з хором Кирила Стеценка об’їздила міста і села України, товаришувала з Максимом Рильським, Юрієм Коцюбинським та його сестрами, Павлом Тичиною, Романом Бжеським, згодом стала його дружиною.

На початку тридцятих років разом з чоловіком нелегально перейшли радянсько-польський кордон. Голодні та обдерті добралися до села Великі Млинівці, де жили батьки Маргарити. Згодом з їх допомогою у селі була створена бібліотека при «Просвіті». У 1926-1927 роках, коли Маргарита важко хворіла, пара розійшлася. Роман Бжеський переїжджає у Кременець, на центральній вулиці міста відкриває книгарню від «Просвіти», займається політичною діяльністю, створює підпільні курси для виховання державно мислячої молоді. В період життя у Кременці виходять його поетичні твори: поема «Срібносиняя легенда» присвячена січовим стрільцям, вірші «Легенда Крут», «22 січня», «Тим, що полягли під Базаром». Текст вірша «За власну могутню державу» кременчанин Олександр Глувко поклав на музику. Пісня так сподобалася молоді, що виконувалася по селах, а згодом її співали вояки УПА.

Напружена діяльність Р.Бжеського була перервана арештом та ув’язненням у Березі Картузькій в 1934-1939 роках. З початком Другої світової війни він виривається на волю і повертається у Кременець. З літа 1941 року - заступник редактора газети, яку редагує його друг і кум Улас Самчук у Рівному. З 1944 року недовге повернення у Кременець і еміграція. Помер 04 квітня 1982 року у Детройті, США.

Джерело: https://www.facebook.com/kremenetsmuseum/?locale=ru_RU