квітня 2024 року в селі Очеретне Кременецького району пройшла година пам'яті, приурочена 80-й річниці бою вояків УПА з московитами, що відбувся на хуторі Мале Очеретяне 10 квітня 1944 року. Тоді, коли все потопало у буйному весняному цвітінні, цей хутір здригнувся від болю смерті та страждань. Рівно 80 років тому мужні повстанці, наші односельчани та земляки зіткнулися в запеклій боротьбі проти московського загарбника, поклавши свої життя на жертовник України.

Через стільки років - ворог той самий. Кращі сини та дочки України, ризикуючи власним життям, виборюють незалежність кожного з нас. Ваша праця безцінна. Нехай Господь береже кожного з вас, повертайтеся живі та здорові до своїх домівок.

Пластуни станиці Вишнівець відвідали меморіальний захід із вшанування пам’яті повстанців сотні УПА – ,,Юрка” та мирних жителів присілку Мале Очеретне, які загинули в бою з військами НКВД 10 квітня 1944 року.

Пам’ятай, Україно, своїх героїв усіх часів, тих - хто не став на коліна перед ворогом, тих - хто з жагою до волі та свободи боровся за вільну, незалежну державу.

Вічна і світла пам'ять усім, чиє життя забрали російські нелюди!

*****

Зі спогадів очевидців:

Кулини Петра 1929 року народження.

«Світило сонце, ранок… батько пішов до сусіда, а мати напувала коня. Раптом - постріли… Переляканий батько прибіг додому з криком: «Тікайте!». Всі забігли в хату, кулі били по вікнах, з’явився великий стовп диму – спалахнула пожежа. Почали виносити речі, скриню, одяг, зі стодоли січкарню. Не очікувано з’явився один із повстанців і почав допомагати гасити вогонь, але його побачили енкаведисти і забрали, а батька повели до рівчака. Мати в розпачі побігла до сусіда Мартиневича Петра, який лежав вже вбитий пострілом в голову. Його сина Миколу і всіх сусідів, які залишилися живі, забрали НКВД.

Повстанців яких захопили, били прикладами, страшно знущалися і катували. Не жаліли нікого, навіть простих людей. Лотоцького Саву вбили на власному подвір’ї, простреливши череп і руку. «Добей его». «Пускай, сам дойдет!» - з розмови більшовиків.

Його швагра Михайла поранили. Кулину Данила вбили пострілом в груди, а його сина Андрія вивели з хати і закатували. Хавдія Федора і його внука Івана жорстоко вбили: запаливши хату і стодолу їх кинули в вогонь, де вони обгоріли. Ханенко Микита тікаючи в погріб, отримав чергу з автомата по ногах - через тиждень він помер.

Всіх цивільних погнали в Ридомиль на допит, а ті що залишилися (Щур Корній, Кулина Дарія і інші), брали драбини, по них закачували закатовані тіла повстанців на воза, вивезли і похоронили в братську могилу, де вони пролежали до 18 серпня 1991року».

Ханенко Якилини Іванівни, 1921 р. н.

Матір – Степанина Василівна 1903 року народження з Вітебська, Білорусь.

«….мама вранці взяла прання щоб піти намочити його до колонок, а в цей час діти потихенько почали збиратися до школи. Тільки вийшла з будинку, як раптом вилетіла ракетниця над малим Очеретним. Почалася стрілянина. Діти налякані залишилися вдома, люди були дуже стривожені. Через якийсь час біля хати пробіг повстанець, він був босий. Мама вибігла до нього і запитала чи не бачив він Григорія. Він відповів, що не знає де він, бо їх раптово заскочили більшовики.

Григорій був на постої в Кулини Данила і люди говорили, що Григорій певний час ще відстрілювався, але коли набої закінчилися, він вирішив вийти з укриття, знайти безпечніше місце, його раптом оточили більшовики. Григорій вигукнув «Слава Україні» і враз на нього посипалася велика кількість ударів прикладами по голові, а один з енкаведистів добивав Григорія і приказував «будет тебе слава». Григорій лежав замордований на подвір’ї, один з більшовиків почав знімати з нього чоботи і говорив «от як дєржет сволочь» і вилаявся.

Із розповіді людей, в той же час на горбочку під грушею помирав Богуславський із сином….»

Богославський Володимир, Богославський Ігор, Горобець Андрій, Горобець Григорій, Ханенко Григорій, Ханенко Микита, Юрик Василь, Тимчак Федір, Шегера Григорій, Дець Василь, Складенюк Михайло, Бойчук Іван, Галас Захар, Стахурський Петро, Серединський Петро, Кулина Данило, Кулина Андрій, Лотоцькі: Савва, Іван, Архип, Анон,Петро, Іван, Семен, Федір.

Пам'ятай, Україно, Героїв своїх! Тих, хто на коліна не став…

За матеріалами: ПЛАСТ Станиця Вишнівець та  Центр культури і дозвілля Вишнівеччини